Здібності – це властивості людини, які є умовами успішного здійснення певного роду діяльності.

Вони розвиваються із задатків у процесі діяльності (зокрема, навчальної). Здібності не зводяться до наявних у індивіда знань, умінь, навичок. Вони виявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння методами і прийомами певної діяльності та є внутрішніми психічними регуляторами, що зумовлюють можливість їх надбання.

Необхідно відокремити здібності від психічних процесів, що реалізують психічні функції. Наприклад, пам'ять необхідна успішного виконання деяких видів діяльності, але пам'ять не вважається здатністю як такою. Для розрізнення психічної функції та здібності найбільш доречна така думка: якщо йдеться про рівень розвитку, про успішність діяльності, яка забезпечена ступенем виразності даної якості (інтенсивності та адекватності перебігу психічного процесу), то мають на увазі здібність, а якщо описується лише специфіка протікання і призначення, то зазвичай так характеризуються процеси (функції). Тому пам'ять, відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, уява, увага – це психічні процеси. А їх особлива організація (когнітивні стилі, когнітивні схеми), специфіка (орієнтованість на вид діяльності) та мобілізація сил (особистісні особливості) для виконання певної діяльності, які разом забезпечують досягнення необхідного результату за умови мінімальних витрат, сприймаються нами як здібність.

З нейрофізіологічної точки зору, діяльність розкладається на психічні функції, що реалізуються функціональними системами (відносно сталими нейрофізіологічними мережами),  здібності є особливістю та властивістю функціонування таких систем. Зокрема:

•   здійснюють конкретні пізнавальні та психомоторні функції з індивідуальною мірою складності,

•   проявляються в успішності та унікальності якості розвитку й продуктивності діяльності.

Виділяють такі види здібностей :

• Загальні (впливають на успішність людини в різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість та точність ручних рухів, розвинена пам'ять, досконала мова тощо);

• Спеціальні (визначають успішність людини в специфічних видах діяльності, для яких потрібні особливі задатки і їх розвиток. Це математичні, лінгвістичні, літературні, художні, спортивні здібності. Наприклад, серед важливих складових літературних здібностей можна назвати: багатство, глибину, яскравість уяви, пам'яті, фантазії, образного мислення; багатий словниковий запас тощо);

• Теоретичні (визначають успішність людини в абстрактно-теоретичних міркуваннях);

• Практичні (виявляються у конкретних, практичних діях);

• Навчальні (визначають успішність людини в навчанні та вихованні, засвоєнні нею знань, вмінь, навичок, формуванні якостей особистості.);

• Творчі (визначають можливість відкриттів і винаходів, створення нових предметів матеріальної і духовної культури).

Навчальні та творчі здібності відрізняються один від одного тим, що перші визначають успішність навчання і виховання (пов’язані з академічною обдарованістю), засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, в той час як друга — створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і творів, тобто — індивідуальну творчість у різних галузях людської діяльності.

Природа загальних здібностей (мислення, креативність і пошукова активність) визначається особливою організацією пізнавальних функцій та індивідуального досвіду (включаючи знання, вміння та навички). Спільними (або неспецифічними) ці здібності називають тому, що вони необхідні для виконання всіх видів діяльності, незалежно від ступеня їх складності.