ОБДАРОВАНІСТЬ – це сукупність генетично, хронотипологічно  та середовищно обумовлених властивостей дитини, що дозволяє їй без спеціального розвитку та тренування досягати більш високих результатів у порівнянні з іншими дітьми цієї ж соціальної групи. Особливістю сучасного етапу науково-дослідних робіт з питань обдарованості є відсутність єдиного розуміння сутності, природи обдарованості та критеріїв її вимірювання. Як наслідок, виникає невідповідність терміну «обдарованість» та змісту цього поняття, що веде до його співпадіння з терміном «талант» та одночасного існування одного поняття під двома термінами. У більшості сучасних мов слово «обдарованість» має на увазі «те, що дається від народження», «дар» дитині, а не те, що вона може розвинути протягом життя. Інакше кажучи, за первинним змістом цей термін близький до поняття «задатки», під якими розуміються анатомо-фізіологічні особливості людини, що складають природну основу (передумову) розвитку її здібностей.

Біологічні передумови розвитку здібностей людини тільки обумовлюють, але не визначають її обдарованості та можливості розвитку останньої. Це дозволяє подивитись на обдарованість як на властивість дитини, зумовлену біологічною та соціальною спадковістю, тобто уроджену. Відмінність такого розуміння обдарованості від «задатків» пояснюється проявом О. як природного потенціалу дитини, а від «здібностей» - відсутністю спеціального розвитку задатків. Розвиток задатків у здібності потребує певних умов для розвитку саме таких здібностей, оскільки ті ж самі задатки можуть бути розвинені у різних напрямах. Крім того, не усі задатки реалізовуються людиною, розвиваючись у здібності. Оточуюче середовище може стимулювати, не впливати або гальмувати розвиток. У такому сенсі здатність до вказаного розвитку незалежно від актуальних умов і середовища може виступати чинником, що виділяє  конкретну дитину, дозволяє їй досягти значних успіхів з меншими зусиллями. Розвиток задатків, таким чином, може відбуватися у різні здібності. Інакше кажучи, саме таку здатність і слід вважати обдарованістю.

Пропозиції визначати обдарованість як поступово виникаючу властивість тим самим і теоретично, і практично «розширює» поняття «обдарована дитина», «розмиваючи» сутність поняття, відриваючи його від первинного значення самого слова, підмінюючи ним усталені поняття «розвиток людини», «здібності», «талант». Відповідно, критеріями оцінки обдарованості виступають різні, інколи протилежні, психологічні та педагогічні показники, що ускладнює співставлення результатів, отриманих за різними  методичними підходами.