Протягом усієї історії досягнення в області інформаційних і комунікаційних технологій відіграють важливу роль в процесі кардинальних змін у способах ведення своїх справ людиною та її навчання. Сьогоднішнє суспільство вимагає нових принципів, критеріїв та засобів навчання/підготовки робітників в інформаційну еру. Як наслідок, цифровий простір дедалі ширше охоплює усі сфери нашого життя. «Інтегрована людино-центрична мережа» стає не пасивним елементом інноваційних процесів, а активним, оскільки у ній значно виразніше проявляється зміна характеру сучасної творчості, яка стає “валютою” із своїми законами формування, розвитку, обігу та необхідності захисту. Використання інформаційних технологій, які дозволяють будь-якій особі або ресурсу з активною «учне-центричною» активністю зайняти позицію учителя-вихователя, впливає на результати освіти та формування особистості.

Перехід від пост-індустріального суспільства до інформаційного супроводжується змінами вимог до майбутніх фахівців і, відповідно, до умов і засобів їх підготовки. Як наслідок, освіта в усьому світі переживає зміни парадигми навчання, використання ІКТ не тільки як допоміжного засобу, а як домінуючого ( з точки зору інформаційного наповнення, своєчасності, надійності та безпеки), який створює умови для індивідуально-орієнтованого навчання та професійної підготовки.

Практика вимагає точного та надійного прогнозу працездатності (насамперед, розумової) та розвитку когнітивних можливостей  людини з метою управління ефективністю системи «людина – ІКТ». Питання ефективності, безпеки та комфорту діяльності людини входять до проблематики ергономічної науки, предметом якої є взаємодія людини, засобів діяльності та середовища (в широкому розумінні – інформаційного, організаційного, природнього, предметного, соціального) в процесі діяльності.

Ергономіка – це науково-практична дисципліна, що вивчає діяльність людини, знаряддя і засоби її діяльності, навколишнє середовище в процесі їхньої взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки і комфортності життєдіяльності людини (ДСТУ 3899-99. Дизайн і ергономіка. Терміни та визначення).

Основні напрями, що склалися на часі: фізична, організаційна, когнітивна та інформаційна ергономіка.

«Фізична» ергономіка вивчає питання, пов’язані з  анатомічними,  антропометричними,  фізіологічними та біомеханічними характеристиками людини, які мають відношення до фізичної праці. Найбільш актуальні проблеми цього напряму включають: робочу позу,  обробку матеріалів,  рухи, що повторюються, розлади опорно-рушійного апарату,  компоновку робочого місця, надійність, здоров’я.

«Когнітивна» ергономіка зв’язана з такими психічними процесами, як, наприклад, сприйняття, пам’ять, прийняття рішень,  оскільки вони мають вплив на взаємодію між людиною та іншими елементами системи. Відповідні проблеми включають: розумову працю, прийняття рішень, кваліфікацію, взаємодію людини та комп’ютера, підготовку та безперервне навчання.

«Організаційна» ергономіка  розглядає питання, пов’язані з оптимізацією соціо-технічних систем, включаючи їх організаційні структури  та процеси управління. Проблеми включають: системи зв’язку між індивідуумами, управління груповими ресурсами, розробку проектів, кооперацію, кооперативну роботу та управління.

«Інформаційна» ергономіка розглядає такі питання: оцінка небезпеки інформації для життя і діяльності людини, забезпечення ефективності обробки інформації, можливість захисту від неї або пом'якшення її негативного впливу, розвиток культури інформаційної безпеки, вирішення питань гармонізації можливостей людини та інформаційного середовища.

Нетрадиційним для західної ергономічної науки є аромаергономіка, яка дозволяє оптимізувати працю людини засобами використання ароматичних масел. Цей напрям виник в Україні в 90-х роках ХХ ст. 

Важливо ! Проблеми діяльності учасника навчально-виховно-розвивального процесу (НВРП) відносяться до усіх напрямів ергономічної науки. При цьому учасник НВРП в цифровому середовищі набуває фактично рис оператора-дослідника, для якого є характерними: використування апарату понятійного мислення і досвіду, закладеного в образно-концептуальних моделях. Органи керування грають для нього меншу роль, ніж в інших видах операторської праці, а вага інформаційних моделей, напроти, істотно збільшується. Основний режим діяльності - творче мислення. Для аналізу та синтезу діяльності такого типу, можуть бути застосовані  принципи, критерії та моделі, як і до типу оператор-спостерігач.

Можна виділити ергономічні основи ІКТ когнітивного розвитку старшокласників (КРС): понятійно-категоріальний апарат КРС; закономірності системної організації психофізіологічного забезпечення когнітивної діяльності (КД);  індивідуальні та групові психофізіологічні властивості учня, що впливають на когнітивний розвиток; вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на ефективність КД; організація процесу діагностики  та використання її результатів з метою управління КРС; удосконалення тестування когнітивних здібностей та оптимізація поточної КД старшокласника; побудова моделей КД; проектування та експлуатація ІКТ оцінювання КРС.  

Ергономічні вимоги до електронних засобів навчання: продуктивність; легкість і простота використання; гнучкість (можливість змінювати, додавати, розширяти); здатність до взаємодії; цілісність; відповідність вимогам до ергономічних властивостей - керованість, обслуговуваність, освоюваність, придатність до мешкання, життєстійкість.